Компоненты, модули, шаблоны и другие Расширения Joomla

Рівненська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені Володимира Короленка

Наш заклад освіти проводить дослідження, щоб оцінити якість освітніх і управлінських процесів та  напрацювати рекомендації щодо вдосконалення своєї діяльності. Ваша участь у цьому дослідженні є дуже важливою, бо Ви знаєте свою дитину і те, наскільки їй добре у школі. Анкета анонімна, а результати опитування будуть використані лише в узагальненому вигляді. Відповідаючи на кожне запитання, обирайте один варіант відповіді (якщо у формулюванні не вказано інше). Будемо щиро вдячні за відповіді на всі запитання анкети. Дякуємо за участь! 
 

Батьки (законні представники) учнів мають право:

  • обирати: заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти;
  • захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти (звертатися зі скаргами до Державної служби якості освіти, освітнього омбудсмена, правоохоронних органів, суду тощо);
  • звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
  • брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти (обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти – зокрема, органів батьківського самоврядування);

Багато хто з батьків зіштовхувався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало… Така поведінка може спостерігатися вже з 7-річного віку.

Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи?

Ви підозрюєте або впевнені, що вашу дитину булять? Логічно виникає запитання: що ж робити?

Але дуже важливий інший аспект цієї проблеми: як допомогти дитині психологічно?

  1. Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину.
  2. Окрім того, необхідно обов'язково запитувати дитину, як справи в школі, маючі на увазі не лише оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно ставте запитання, оскільки цькування може бути не лише відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: не бажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником.
  3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратися та навчитися самостійно відстоювати власні інтереси.
  4. Якщо третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі. Наприклад, якщо дитину дражнять через надмірну вагу, варто записати її на спортивну секцію.
  5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати впевненішою, адже підвищення самооцінки робить людину більш врівноваженою та терпимою до цькувань оточуючих. З'ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються у позаурочний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт із деякими однокласниками. Заохочуйте дитину до активної участі в загальношкільних заходах, які зближують дітей та допомагають їм набути впевненості у собі.
  6. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина з певних причин стала вигнанцем у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. У цьому випадку вам необхідна буде допомога фахівців.

  1. Тримайте під контролем власні емоції. Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків. «Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно». Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то гіперболізує (перебільшить) небезпеку в своїй уяві.
  2. Станьте ініціатором розмови.

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом. «Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків. Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження. Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників».

Сьогодні існує факт: вірус є і люди хворіють. Тому, варто подбати про безпеку та психіку своїх дітей, дотримуватись елементарних правил особистої гігієни та карантину.

Слід пам'ятати, що кожна дитина по-різному буде реагувати на стресову ситуацію, яка склалася у світі. В підлітковому віці     (11-16 років) емоційна сфера у дитини більш вразлива і можуть з'явитися випадки емоційних вибухів або навпаки фрустрації та усамітнення. І якщо страшно дорослим, ніби зі стабільною психікою, то у дитини, в якої вона ще не досить сформована - може з'явитися страх чи депресивний стан.

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

  1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

На виконання листа Управління освіти Рівненського міськвиконкому від 17.02.2020 № вих.-181/01-21/20 та Міністерства освіти і науки України від 05.02.2020 № 6/144-20 «Щодо запобігання поширенню тютюнокуріння, наркоманії та вживання алкогольних напоїв серед здобувачів освіти» повідомляємо, що у ЗОШ I-III ступенів №1 імені Володимира Короленка активізовано просвітницьку роботу щодо формування здорового способу життя та створення безпечного освітнього середовища. А також доведено до відома педагогічного колективу та батьків інформацію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В.Іванкевич щодо розповсюдження  та використання серед дітей такого тютюнового виробу як «снюс».

СНЮС: БЕЗДИМНИЙ ТЮТЮН, ЯКИЙ НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ СИГАРЕТ

Сьогодні існує безліч різних видів наркотиків, які негативно впливають на психіку і фізичний стан людини. На жаль, багато речовин, які зараз є у вільному доступі, є або наркотиками, або препаратами, що містять токсини. І одна з таких речовин іменується Снюс. Що це таке? Багато хто вважає, що це відмінний замінник сигарет, який не зашкодить навіть підліткам. Звичайно, така думка – абсолютно помилкова. І саме через те, що люди не усвідомлюють справжньої проблеми, снюс поступово стає причиною багатьох захворювань і залежності.

Навчити дитину поважати інших – не так просто, як може здатися на перший погляд. Брак у дітей поваги до людей навколо часто стає проблемою для батьків та вчителів. Досить важливо навчити дитину поважати інших людей, оскільки це не тільки стане для неї основою, на якій базуватиметься спілкування з ними, а й формуватиме в неї самоповагу.

Діти- особливі, і те, що для нас очевидно, зовсім не є очевидним для них. Тому не завжди можна очікувати від дитини розуміння моральних, патріотичних, сімейних цінностей. Ставтеся до дитини як до людини, яка цього вчиться, але уникайте великовагових моралей і нотацій. Дитина не буде їх розуміти і перетравлювати. Просто шанобливо спілкуйтеся, і передавайте досвід. Дитина буде вдячною. Наприклад: «ось коли я був маленьким, зі мною сталася така історія ..», «в дитинстві я дуже боявся ..», «я дуже не любила, коли моя мама ...»

  1. Діти отримують все, що хочуть і коли хочуть.
  • Я голодний! – Через секунду я куплю що-небудь перекусити.
  • Я хочу пити. – Ось автомат з напоями.
  • Мені нудно! – Візьми мій телефон.

Здатність відкласти задоволення своїх потреб – це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки зараз і нещасними – в довгостроковій перспективі. Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу. Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті. Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили її мозок негайно отримувати все те, що вона хоче.

Сьогодні все більше батьків замислюються про шкоду і користь гаджетів для дітей, тому що технічні пристрої стають все більш доступними. Навіть в тих сім’ях, де дохід невеликий, кожна дитина має свій телефон з іграми.

З одного боку, цифрові технології розширюють кругозір, забезпечують доступ до великого обсягу нової інформації, сприяють комунікації. Але з іншого боку, вони все частіше відводять з реального світу, призводять до залежності, подібно до наркотичної. Навіть з’явилися терміни «електронний кокаїн», «цифровий героїн».

В останні місяці для мене дуже актуальна тема. Коли батьки в розлученні і мама не справляється емоційно, коли у батьків проблеми в стосунках, коли дитина є розмінною монетою в сім'ї, коли дитину не приймають такою якою вона є і ще багато різних «коли»...

Що я бачу - дитині погано, її накриває, вона в школі шукає притулок і нірку, в яку можна сховатися, шукає розуміння і прийняття. Припустимо нірку вона знайшов. Тепер головне пересидіти. І якщо проблеми в сім'ї не закінчуються, навчання не відбувається. Школа не може бути в повній мірі ефективною. Тому що дитині важливо закрити інше питання. І це не хімія/математика, як ви здогадалися.

На жаль, для більшості батьків школа – справжнє випробування. Виконання домашніх завдань із дитиною вже з початкових класів перетворюється на «катування». Діти влаштовують істерику, а нерви старшого покоління просто не витримують. Виникає логічне запитання: що батьки роблять не так?

  • Дітям властиво захоплюватися: чим молодша дитина, тим менше обсяг її уваги. Тому дуже часто дитина так захоплена грою, що в прямому сенсі не чує батьків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перш ніж підвищити голос, підійдіть, покладіть руку на плече, встановіть зоровий контакт і повторіть своє прохання.

  • «Два в одному». Коли батьки просять про дві і більше дії одночасно (помий руки і сідай за стіл), дитина не може запам'ятати послідовність і щось вислизне з її уваги.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Одне прохання - одна дія.

Проблеми в сім’ї дитини – чи повинна школа втручатися? Школа тісно дотична до сімей. Саме тут можна помітити, що сім’я зараз переживає не найкращі часи.

Настрій і поведінка. Якщо дитина пригнічена, сумна, замкнена в собі – це повинно привернути увагу вчителя. Так само, як надміру агресивна поведінка. Особливо, якщо вона не була властива дитині до цього. Насторожувати мають крадіжки, сексуалізована поведінка, відсутність шкільного приладдя, а також випадки, коли дитина приходить до школи, але не сидить на уроках, б’ється (або б’ють її), ображає (або стає жертвою образ).

Часто в процесі виховання, батьки не розуміють, як виправити «погану» поведінку дитини, і у зв’язку з цим застосовують свої неправильні заходи для розв’язання питання.

Адже дитина ніколи не поміняє свою поведінку, тим більше, коли ви будете кричати, лаяти її, або навіть застосовувати фізичну силу. Кожна дитина може змінити свою поведінку, якщо сама цього захоче, а проявити бажання можуть батьки, якщо вони мають знання і досвід в даному питанні.

Діти завжди просять про допомогу. Просто вони часто невміло подають «сигнали лиха». Ми ж ще не навчилися ці сигнали розпізнавати і реагувати, бо вважаємо, що краще боротися з наслідками.

Підліткам складно пристосуватися до змін. Підліткові проблеми - булінг, різні форми залежності - від інтернету до алкоголю і наркотиків, втеча до віртуального світу, на жаль, - це вже небезпечні симптоми, а не перші попискування пташенят.
Сучасні батьки самі не можуть розпізнати життєві і психічні проблеми дітей. Часто батьки, згадуючи своє, радянське дитинство, порівнюють своїх дітей з собою в тому ж віці або використовують методи виховання своїх батьків.
Те ж саме часто трапляється і з вчителями та іншим авторитетними людьми в житті дітей.

Часто діти у колективі однолітків беруть на себе роль «клоуна». Вони стараються насмішити однокласників, кривляються, зривають кумедними вчинками уроки...

Це кривляння - зовсім не гра. Шекспір ​​писав, що наше життя - театр, а люди в ньому актори, але перетворення всього життя в цирк, а дитину в клоуна - це не по Шекспіру. Може бути, діти хочуть розвеселити нас і зробити наше життя трохи радісніше і веселіше? Або причина зовсім в іншому, і дітьми рухають не настільки благородні пориви?

Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію.

Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок.

ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ.

Як проявляється? Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому взагалі виникають конфлікти?

Неуважне сприйняття. Дуже часто ми трактуємо дії інших людей, орієнтуючись лише на власний досвід. Чи ловили ви себе колись на тому, що неуважно слухаєте інших? Як раз через неуважність люди схильні часто неправильно трактувати деталі й заочно ставити штампи «він поганий учитель» або «нетямуща мати». Потрібно зважати на те, що кожна людина має свій характер, і нам усім варто вчитися чути один одного.

© 2022 ARTEM PRONCHUK. All Rights Reserved.

SCHOOL #1 - МЕНЮ

ЗОШ №1 м.Рівне